Культура та її виклики в Україні: розмова з Дмитром Корчинським

Вступ

У студії «Кабінет експертів» Руслан Кухарчук запросив поета, драматурга та політичного діяча Дмитра Корчинського для обговорення широких, проте актуальних питань культурології в Україні.

Партія «Братство» та політичний контекст

• Партія «Братство» зареєстрована у 2004 р., проте фактично функціонувала як філософський гурток, «злочинна група», батальйон – а не як традиційна політична сила.
• Корчинський підкреслює, що його роль у політиці була випадковою і «за приколом», а сьогоднішня політична мода – це створення батальйонів, а не партій.

Стан культурної інфраструктури Києва

• За словами гостя, Київ – це «село» у плані архітектури та живопису, з однією будівлею світового значення – Софією Київською.
• Музей Ханенків має лише невелику колекцію живопису, археологічний музей майже не існує, а публіка дуже мала, що ускладнює сприйняття шедеврів.

Публіка як рушійна сила

• Публіка – головний ресурс нації, без неї навіть найкращі твори залишаються незаміченими.
• Українці традиційно більше боролися, ніж створювали культуру, що пояснює відсутність масової аудиторії для мистецтва.

Історичний погляд на мистецтво та релігію

• Мистецтво і релігія існували ще до появи сучасної людини; потреба у прекрасному – базова, навіть важливіша за задоволення голоду.
• Технології спочатку служили естетичним потребам (наприклад, печі для виготовлення охри), а лише потім – матеріальним.

Синтетичне мистецтво та роль кіно

• Синтетичне мистецтво (поєднання живопису, музики, літератури) сьогодні представлено в кіно – єдиним жанром, що ще живе.
• Після Довженка українське кіно потребує нових геніальних творців, адже інші візуальні мистецтва залишаються слабко розвинутими.

Візуальне мистецтво в Україні

• Українські візуальні твори мало відомі світу; більшість успішних культурних продуктів – це текстові (поезія, література).
• Пінзель, Довженко – окремі приклади, проте їхня популярність обмежена.

Архітектурні тенденції

• Синтез архітектури, музики та живопису (романський собор) поступово розпадався, і сьогодні архітектура в Україні переважає інженерію, а не естетику.
• Сучасна архітектура часто раціональна, матеріали (бетон, скло) переважають над мрамором, а великі проєкти часто фінансуються олігархами, а не культурними інституціями.

Суб’єктивність краси та ринок мистецтва

• Відчуття прекрасного суб’єктивне; те, що вважається дорогим, не завжди відповідає особистому смаку.
• Сучасний арт‑ринок орієнтований на продаж, а не на об’єктивну цінність; навіть шедеври, як роботи Вірмера чи Пікассо, оцінюються через інвестиційний потенціал.

Висновки

• Україна має унікальну культурну спадщину (Софія, Петриківський розпис), проте її розвиток ускладнює відсутність широкої публіки, фінансування та інституційна підтримка.
• Для подальшого підйому необхідно розвивати візуальне мистецтво, створювати нові синтетичні форми (кіно, мультимедіа) та залучати аудиторію до споживання культури безкоштовно, використовуючи природні ресурси – небо, воду, сонце.

Ключовий висновок: без активної, зацікавленої публіки та інституційної підтримки навіть найцінніші культурні надбання залишаються незаміченими, тому розвиток української культури потребує одночасного підвищення доступності мистецтва та створення нових синтетичних форм, які зможуть залучити широкі маси.